Пізнати Велику Рибу
Пітер Брейгель старший на прізвисько "Селянський"
"Великі риби поїдають малих"
1556 рік
Шедевр, як феномен загального сприйняття і прийняття, породжує безліч сенсів. Вони вібрують в часі, гаснуть і спалахують знову і знову, примушуючи заглядати у Божественну темноту своєї сутності. Все це незаперечність справжнього мистецтва.
Погляд
Дістатись до сокровенного, до єдиного Божого сенсу Всесвіту.
Двоє пробують пізнати Рибу.
Маленький незграбний чоловічок без зайвих вагань розрізає їй чрево, сподіваючись в такий спосіб віднайти таємний сенс Великої Риби, але нічого крім менших сутностей, що повторюють велику, він не побачить… Риба в рибі, і риба в рибі, і риба в рибі, і…, судячи зі всього так до нескінченності. Великі, малі, малесенькі сенси і сенсики будуть вічно вислизати з рук маленького логічного чоловічка. Він безнадійно засліплений туго натягнутим на очі капелюхом, з величезним, тяжким ножем людської логіки, серед нескінченних сенсів-риб навколо, ще живих, але вже мертвих.
Прекрасний текучий, сяючий світ твердне і кам’яніє, робиться мертвим, логічним, зрозумілим. Все навколо формалізується, описується і класифікується. Ми боїмося нелогічності більше усього на світі. Те що ми не можемо пояснити-описати, покласти на полицю, ми перестаємо помічати. Цей твердий матеріальний світ ми навчилися успішно розкладати, розгвинчувати, розчиняти. Витрачаючи неймовірну кількість енергії, ми перекладаємо шматочки цього світу, думаючи що пізнаємо його. Насправді ми бавимося поняттям, ми маніпулюєм словами в межах нашої обмеженої логіки. Отримавши Логос як інструмент, ми стали його рабами.
Другий чоловічок встромляє тризуб в спину гіганта, нагадуючи міфічного змієборця, він піднявся високо, але під ногами у нього тонка, нестійка драбина-омана, що ось-ось зіслизне з гігантської риб’ячої спини. Тризуб фанатичної, сліпої віри не в змозі пробитись крізь товсту луску до істини, та й істини тут вже, напевно, немає, вона спливає невловимо з розпоротого черева Риби. Але і цей чоловічок не бачить нічого крізь насунутий на очі капелюшок.
Божественну суть можна вловити надівши на гачок Божественну рибку, і дається це людині алогічній. Блазень. Смішний, дивний, нелогічний блазень, відкривши очі, без ритуальних ножів, драбин і тризубів, дерев’яною вудочкою, ловить і зловить. Ось вона вже тріпоче над темною водою. Божественна рибка на гачку – один із символів-знаків нескінченного Божого світу. Промовивши любий з них, ми дістаємо інший. Виблискуючі риби навколо – відблески єдиної суті, однієї Великої Риби, якої нема на картині Брейгеля по тій причині, що вона ззовні і всередині одночасно, і одночасно всюди, і все є вона, і вона є все. І пізнати її можна ставши нею, що є темою для другої розмови. Розмови без слів.